Український Рабле – Степан Руданський. Березнегуватський ліцей 7-А клас, година спілкування онлайн з Публічною бібліотекою

2024-01-16

2024.01.16 Степан Руданський.Година спілкування онлайн 7-А клас Березнегуватський ліцей - Публічна бібліотека

190 років минуло від дня народження українського поета, автора знаменитих співомовок Степана Руданського. Ювілей поета припадає на 6 січня, але народився він на самісіньке Різдво - 25 січня 1833 року. Річ у тім, що в XIX столітті різниця між юліанським і григоріанським календарями становила не 13 днів, а тільки 12. Літературна творчість поета розпочалася в Кам’янці-Подільському, де він навчався в Подільській духовній семінарії. Тритомник Степана Руданського побачив світ у 1972-1973 роках, але видали його в повному обсязі тільки у 2005 році. Зважився донести українським читачам повного Руданського ромський поет і перекладач Григорій Латник. Він же написав передмову до однотомника, назвавши її «Український Рабле». Ось невелика цитата з цієї передмови: «Я вважаю гуморески-співомовки Степана Руданського гідними порівняння з книжкою великого французького письменника-гуманіста доби середньовіччя Франсуа Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель». А ще гадаю, що царська та більшовицька цензура і меншовартісно-малоросійський переляк просто вкрали у кількох поколінь українського народу великий сміх поета-самородка Степана Руданського. Пишаюся тим, що доля присудила мені повернути неоціненний творчий скарб українському народові».

Всім відомий ліричний шедевр «Повій, вітре, на Вкраїну…» - то про взаємне кохання Степана Руданського та Марії Княгницької, яке так і не завершилося шлюбом. Сьогодні знамениту пісню можна співати аж ста чотирнадцятьма мовами світу. Літературознавці Борис і Костянтин Хоменки впорядкували збірку, яка складається з єдиного вірша Руданського, перекладеного багатьма мовами. Працювали брати над залученням матеріалу до книжки понад 35 років. А дякою їм стала премія імені Степана Руданського. Поет Петро Перебийніс зазначив: «Немає іншого поета, крім Шевченка, якого б так любив народ, як Руданського».

Представляємо вам вірш Степана Руданського, який у радянські часи вважався ідейно хибним, тож не друкувався.

ДО УКРАЇНИ.

Ой з-за гори, із-за кручі

Та скриплять вози їдучи,

Попереду козаченько

Так вигукує йдучи:

«Україно, Україно,

Моя рідна мати!

Чи ще довго над тобою

Будуть панувати?

Чи ще довго кровавицю

Будуть з тебе пити

Та й діточок твоїх бідних

В кайданах водити?

Твоя слава – у могилі,

А воля – в Сибіру.

Ось що тобі, матусенько,

Москалі зробили!

Гукни ж, гукни, Україно,

Нещасная вдово!

Може, діти на твій голос

Обізвуться знову!

Може, знову розв’яжуться

Зів’язані руки,

Може, знову бряжчатимуть

Козацькі шаблюки!

Може, військо запорозьке,

Як море, заграє,

А дівчина, як і перше,

Пісню заспіває!

Тоді вже нас не забудуть

І московські внуки,

Бо кров за кров катам нашим

І муки за муки!

Гукни ж, серце -Україно,

Та тільки скоріше,

Бо щодалі ссуть кров нашу,

Все більше і більше!»